Сковорода чавунна 20*4 см зі скляною кришкою (Т2011С3)

• Вид: Сковороди, жаровні
• Діаметр:  20 см
• Висота: 4 см
• Вага: 2.3 кг

Опис

Сковорідка на одного, але, в принципі, можна комусь дати пробувати) Була створена, тому що попереднього розміру  порціонки (16 см) для багатьох було замало.

Кришка скляна найпростіша, нічого незвичайного. 

Про чавун:
Залізо з вмістом вуглецю більше 2.14%. Якщо менше, то сталь. Залізо у чистому вигляді! У нашому випадку без будь-якого покриття (без емалі). Тому може іржавіти, якщо залишати мокрою! Покриття на чавунному посуді утворюється в процесі прожарювання (якщо нова). А в процесі приготування воно постійно оновлюється. Але це не антипригарне покриття, як можна подумати, а найтонша полімерна плівка із запеченого масла (жиру), яка захищає вашу посудину від корозії, а також має гідрофобні властивості (відштовхує воду). І тому, щоб не прилипало, готувати потрібно з олією. Хіба що коржі можна без олії пекти. І так, на чавуні можна пекти. Тому що він, крім усього іншого, має високу теплову емісію. Це є чи не головна перевага чавуну. Здатність віддавати тепло. Тепло від добре прогрітої сковороди ви відчуєте за півметра! Подібного ефекту вам від інших матеріалів не отримати. Теплова емісія у чавуну в 10 разів вища, ніж у алюмінію. Це означає, що продукт готується не тільки в місці торкання поверхні, а практично повністю пропікається. Так, якщо на алюмінієвій пательні млинці ви смажите, то на чавунній ви їх печете.

Особливості чавунного посуду:

• Надійна та зручна річ. Її можна бити всім, що під руку попадеться, при чому ви нічого не пошкодите та нічого після цього не облізе. Можна різати прямо на сковороді чи постукати ложкою об борт після помішування, збивши з неї шматочки їжі, не пошкодивши при цьому поверхню. Що є зручною особливістю.
• Приємний вигляд, що викликає бажання готувати, нагадуючи про приємний досвід використання.
• Хороша річ для подарунку. Якщо людина здружиться з чавуном — вона буде вам потім дякувати ще дуже довго.
• Абсолютно нешкідливо. Жодних перфтороктанових кислот або їх «нешкідливих» замінників.